Останнім часом навколо тарифів на водопостачання поширюється чимало маніпуляцій та домислів. Тому пояснюємо ситуацію коротко, чесно і по суті.
Міф 1. Тариф у Дрогобичі ніхто не контролює.
Неправда.
Тариф контролюється державним регулятором. Держава надала органам місцевого самоврядування право затверджувати тарифи, але зберегла контроль за їхнім розміром та економічними складниками. Водоканал не може довільно включати до тарифу будь-які витрати чи встановлювати його на власний розсуд.
Міф 2. У Дрогобичі найдорожча вода в Україні.
Неправда.
Після перегляду тарифів у багатьох містах України вартість послуг є вищою.Для прикладу, після перегляду тарифів в окремих містах України вартість послуг становить:• Умань — понад 130 грн/м³;
• Тернопіль — майже 99 грн/м³;
• Ужгород — понад 96 грн/м³;
• Одеса — понад 90 грн/м³;
• Дніпро — 86,83 грн/м³;
• Вінниця — 81,01 грн/м³.Тому твердження про «найдорожчу воду в Україні» не відповідає дійсності.
Міф 3. Електроенергія не могла так вплинути на тариф і борги водоканалу.
Неправда.
Електроенергія є найбільшою складовою тарифу і становить 44% його структури. Саме завдяки електроенергії працюють свердловини, насосні станції та очисні споруди. За останні роки її вартість для водоканалів зросла з 3,84 грн до 9,97 грн за кВт·год, тоді як тариф для населення тривалий час залишався незмінним.Станом на сьогодні борг водоканалу за електроенергію становить близько 35 мільйонів гривень. Важливо розуміти: цей борг накопичувався роками через невідповідність тарифу реальним витратам підприємства. Водоканал був змушений купувати електроенергію за ринковими цінами, а надавати послуги за тарифом, який уже давно не покривав реальних витрат.
Міф 4. Водоканал отримує надприбутки від нового тарифу.
Неправда.
Кошти від тарифу спрямовуються виключно на забезпечення роботи системи водопостачання та водовідведення.
Структура собівартості тарифу:
• 44% — електроенергія;
• 38% — заробітна плата працівників;
• 6% — податки;
• 4,7% — паливно-мастильні матеріали;
• 3% — ремонти та утримання мереж;
• 2,8% — інші матеріали та послуги;
• 1,5% — амортизація.Це витрати, необхідні для стабільної роботи водоканалу та забезпечення громади водою, а не джерело надприбутків.
Міф 5. Водоканал самостійно вирішив підняти тариф.
Неправда.
Перехід до економічно обґрунтованих тарифів є частиною державної політики. Саме тому аналогічні рішення сьогодні ухвалюються у всіх містах України.Мета перегляду тарифів — забезпечити своєчасну оплату електроенергії, від якої залежить робота свердловин, насосних станцій та очисних споруд, а також дати можливість підприємствам поступово погашати борги, накопичені через багаторічну роботу за економічно необґрунтованими тарифами.
Міф 6. Соціально незахищені мешканці залишаться сам на сам із проблемою.
Неправда.
Для підтримки соціально незахищених категорій населення міська рада затвердила спеціальну програму допомоги. У 2026 році на її реалізацію передбачено 9,5 мільйона гривень, які будуть спрямовані на підтримку визначених категорій мешканців громади в оплаті послуг водопостачання та водовідведення.
Найголовніше: вибір був простий: або працювати далі за збитковим тарифом і нарощувати борги, або перейти до економічно обґрунтованого тарифу та зберегти стабільне водопостачання громади.Кожен може мати власну думку щодо тарифів, але всі погодяться з одним: у кранах людей щодня має бути вода.Рішення ухвалене не заради прибутків, а заради того, щоб водоканал і надалі міг виконувати свою головну функцію — забезпечувати громаду безперебійним водопостачанням.
