На завершальному етапі цьогорічних планових ремонтних робіт у КП “Дрогобичводоканал” відзначають: у міській мережі проведено заміну 17 водозапірних арматур. Минулих років ці недешеві механізми, за допомогою яких можна локально на потрібних ділянках перекривати потоки води, не зупиняючи водопостачання цілих кварталів, підприємство спромоглося міняти лише в одиничних і вимушених ситуаціях, хоча практично усі засувки у мережі давно вичерпали експлуатаційний ресурс.
В умовах, коли держава не проводить масштабних капіталовкладень у водопостачання, оновлення мережі водоканали можуть здійснювати лише самотужки за рахунок надходжень за надані послуги. Сконцентрувати частину коштів саме на численну заміну засувок і ділянок мереж відкрив можливість новий тариф, запроваджений з 1 травня. У червні підприємство отримало перші кошти, з яких, крім погашення боргів перед ПАТ “Львівобленерго” та інших першорядних платіжних зобов’язань, зробило внесок в оновлення технічних ресурсів.
З огляду на те, що 130,9 км мереж з 232 км усіх наявних є аварійними та замортизованими, а водопровідні мережі у Дрогобичі прокладалися ще в період 1930-1980-х років, гостра потреба в їхньому оновленні і постійному ремонті є очевидною.
Найбільше про далекий від ідеального стан розгалуженого під землею павутиння мереж знають ремонтники — ті, хто безпосередньо має доступ до водних артерій . У КП “Дрогобичводоканал” цей сектор складають чотири бригади з водопостачання, дві з обслуговування каналізації та одна з обслуговування насосних агрегатів.
Прикметно, аварійно-ремонтні бригади при водоканалах є прецедентом пострадянського простору. У Європі, для прикладу, підприємства водопостачання таких підрозділів не утримують, бо замість ремонту комунікації, що відбули термін використання їх однозначно замінюють, а при рідкісних виникнення аварійних ситуацій європейські водоканали на підставі укладеного договору залучають спеціалізовані підприємства. У нас експлуатація старих мереж з високим ризиком аварійності створює широке поле діяльності для ремонтних підрозділів. “Бойову” здатність кожної такої бригади визначає укомплектованість її складу фахівцями потрібного технічного профілю та спеціалізованою технікою.
Спостереження за тим, як грузнуть у місиві болота під проливним дощем робітники, проводячи заміну засувки, переконливо ілюструє, що це важка, напружена, позбавлена будь-якого комфорту, робота.
Не лише йдеться про перебування просто неба, під пекучим сонцем, дощем, снігом і на морозі. Незалежно від погодних умов і температурного режиму ремонтники працюють у каналізаційних колекторах, колодязях, де, крім фізичного дискомфорту, є небезпека отруєння окисом вуглецю. Та знання специфіки і досвід зближують з роботою настільки, що без привабливостей і з характерною небезпекою, вона стає невід’ємним компонентом життя. Так і є у випадку ремонтників водоканалу, які самовіддано несуть свою професійну нішу.
Якщо вдатися до порівняння, то впродовж останніх років кількість аварій у мережі дещо зменшилася. На це вплинув перехід на режим цілодобового водопостачання 2012 року. В історії водопостачання Дрогобича- це було непересічний поворот, адже сьогодні в Україні близько сотні міст ще отримують воду за встановленим графіком. Напередодні цієї події завдяки кредиту Світового банку було проведено модернізацію технології та обладнання. Із переходом на цілодобове водопостачання зменшилися гідроудари та відповідно витоки у мережі, що своєю чергою зменшило кількість аварій.
За 9 місяців цього року аварійні бригади водоканалу замінили 1, 35 км водопровідних мереж, встановили 15 пожежних гідрантів, ліквідували 650 витоків води та 420 заторів на каналізаційних мережах міста. Як свідчить практика, найбільш проблемними у сенсі аварійності є водопровідні вводи до будинків, дещо менша кількість аварій трапляється на вуличних та квартальних водогонах.
– Аварійні ситуації викликані переважно тріщинами і переломами, які відбуваються через перепади температурних режимів, – вдається до аналізу причин начальник дільниці водопроводу Володимир Сливінський.-Трапитися прорив може у будь-якому місці і не завжди витік є помітним. Тому за таких обставин перед бригадою стоїть завдання знайти його. Саме пошукові роботи водоканалівців викликають подив, а часто й обурення перехожих, як можна руйнувати дорожнє покриття там, де ніякої проблеми не видно. Коли знаходимо причину, залежно від її типу, встановлюємо ремонтне обладнання: хомути, накладки або ж проводимо заміну ділянки аварійного водогону.
Перед старими мережами аварійно-ремонтні бригади часом безсилі. Сізіфову працю водоканал проводить на вул. Трускавецькій, де давно є потреба у заміні труби, прокладеної ще у 70-х роках минулого століття. Підприємство здійснює розкопки, латає комунікацію, а за деякий час витік дає про себе знати вже в іншому місці.
Справжній “головний біль” комунального підприємства – каналізація. Мережа часто забивається гравійно-піщаною сумішшю, що через дощеприймачі потрапляє до загальносплавної каналізації. І тут теж доводиться ходити по колу, бо на підприємстві нема сучасної спеціалізованої техніки, яка б чистила каналізаційні труби. Болючою точкою є вул. Володимира Великого, де періодично водоканал змушений розкопувати замулений колектор. Аби ліквідувати аварію, доводиться неодноразово руйнувати дорожнє покриття.
У водоканалі цілком згідні з тим, що сьогодні неналежно впорядковуються місця розкопок,які проводить підприємство, при цьому вказують на незайняту нішу у наявній структурі міських служб. На жаль, досі у Дрогобичі нема дорожньо-будівельного управління, якому б можна було довірити впорядкування місць розкопок. Водоканал цю послугу замовляє у КП “Комбінат міського господарства”. На жаль, оперативність цієї співпраці залишає бажати кращого.