У сенсі якості води споживачам КП “Дрогобичводоканал”, без найменшого перебільшення, пощастило. Відомо, що лише 20 % українців п‘ють воду з підземних джерел. У перелік цих обдарованих природою щасливців потрапили ті, у чиї крани надходить вода із Гірнянського та Урізького водозаборів.
Науковці доводять, що джерельна вода набагато краща, бо у річкову є ймовірність потрапляння хімікатів з полів, побутових відходів, нафтопродуктів та інших забруднювачів. Натомість джерельна вода надходить із глибинних надр природи і є унікальною для споживання.
Дрогобицький водоканал на Гірнянському та Урізькому водозаборах експлуатує артезіанські свердловини глибиною 25-30 м. Вода, добута у глибинах, проходить через піщано-гравійні грунти, які є її природнім фільтром.
Щоденний контроль якості питної води, що отримує населення, здійснює атестована хіміко–бактеріологічна лабораторія контролю якості питної води КП “Дрогобичводоканал”згідно з вимогами ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною».
Питання лабораторного контролю якості води стояло на порядку денному підприємства з водопостачання ще у 40-х роках минулого сторіччя. У збережених книгах наказів водоканалу значиться, що у 1947 році було укладено договір з санстанцією на предмет систематичної лабораторної перевірки води у місті та на насосній станції.
У 1950-х роках з’являються накази про проведення хлорування води, про що сповіщали населення по радіо, а підприємства – телефонограмами. Головний інженер виїжджав в Уріж і особисто контролював процес приготування розчину хлору. Для контролю за вмістом залишкового хлору запрошували представника санепідстанції. ( Книга наказів 1951 р. — Наказ № 44, 12 червня). 30 березня 1953 р. виданий наказ про заведення медичних книжок для людей, які контактують з водою. Персонал зобов’язано проходити медогляд раз в місяць. Також цього ж року на Урізькій насосній станції заборонено під час хлорування переливати хлор відром з одного бака в інший, а використовувати для цього сифони. Нинішній начальник Урізької насосної станції Іван Макар з глибокого дитинства запам’ятав обгорілі від хлорного вапна обличчя працівників станції , які вимішували його у ручний спосіб у великих ваннах. На початках для дозування хлору використовували дерев’яні пробки різного діаметру.
1955 р. на насосній станції в cелі Урожі організовано лабораторію. Керівництво підприємства щораз більшу увагу приділяло питанню якості води. У книзі наказів 16.02.1957 йдеться про результати перевірки, які довели, що завідувач лабораторії не проводить ні хімічних, ні бактеріологічних аналізів, здійснює лише аналіз води на залишковий вміст хлору. Тодішній директор Петро Половінкін наказав лаборанту зробити заявку на придбання необхідної літератури для поліпшення його фахових знань. Двічі на місяць особа, відповідальна за лабораторну перевірку води, була зобов’язана консультуватися з професіоналами з обласної санстанції та їздити туди на практичні заняття.
1960 року лабораторія розпочала діяти у Дрогобичі. Цей факт зафіксовано у книзі наказів підприємства 20 лютого 1960. Як відомо, спочатку лабораторія разом із адміністрацією водоканалу функціонувала на першому поверсі нинішнього управління газового господарства (дві кімнати займала адміністрація, одну- лабораторія, де працювала лише одна лаборантка). Відтак лабораторію перенесли в одну з кімнат майстерні водоканалу. 1978 р. аналізами води займалися уже дві особи. 1979 р. у штат підприємства введено посаду завідувача лабораторії, яку впродовж 33 років (1979-2012 рр.) обіймала Надія Возняк. З її слів, наприкінці 70-х років хімічний аналіз води проводився візуально лише на аміак та залізо. Фахівці лабораторії визначали наявність цих елементів у воді на око – за кольором, а також використовували спеціальні порівняльні таблиці. Аналіз на залишковий хлор проводився кількісним методом.
У 80-х роках було завершено будівництво адміністративного корпусу Дрогобицького водоканалу на вул. Ю. Федьковича. Лабораторії відвели ціле крило на третьому поверсі будівлі, де було обладнано окремо хімічну та бактеріологічну лабораторію, підсобні приміщення. Згодом було закуплено лабораторний набір меблів та обладнання, зокрема сушильні шафи, термостати, аналітичну та електронну вагу, фотоелектроколориметр, електропіч, pH-метр, дистилятор, прилад для посіву води на визначення наявності кишкової палички, мікроскоп, автоклав для стерилізації хімічного і бактеріологічного посуду та середовищ. У 1987 р. у штаті працювало сім лаборантів. Таку кількість цих фахівців обумовлювала потреба систематично відбирати для аналізів воду із свердловин та колонок, яких на той час по місту налічувалося 80, нині їх залишилося всього дев’ять.
У зв’язку з вимогами ГОСТу та посиленням контролю за якістю питної води у 2008 р. було придбано прилад UNICO, за допомогою якого з’явилася можливість ще точніше проводити кількісний хімічний аналіз води. У 2000-х роках у лабораторії водоканалу розпочали практикувати розширені (за чотирма показниками) бактеріологічні аналізи.
На сучасному етапі у лабораторії панує розуміння, що питання екологічної безпеки води — надважливе, тому й вимагає уважного і професійного підходу. Належний плановий тонус у колективі підтримують завдяки робочій програмі, де розписана типологія усіх аналізів, відзначена періодичність їх проведення. Про те, що вода у кранах споживачів під постійним контролем, можна сказати з упевненістю, бо працює лабораторія підприємства без вихідних.
– Щоденно проводимо лабораторний контроль води у точках її входу до міста з водозаборів “Гірне” та “Уріж” на вул. Трускавецькій і Самбірській. Також лабораторним контролем охоплені резервуари чистої води, водорозвідні колонки, насосні станції по місту. Систематично проводимо аналіз води на свердловинах у Гірному та Урожі, – ознайомлює з діяльністю лабораторії її завідувач Леся Качор.
Хімічно-бактеріологічний аналіз передбачає дослідження води за 32 показниками. Також проводиться додаткове дослідження на вірусологію, паразитологію, радіологію. Цей вид аналізу для лабораторії водоканалу за угодою здійснюють міський та обласний лабораторні центри. Воду у лабораторії підприємства вивчають на вміст Ca, Mg, Na. І в цьому спектрі щоразу втішно констатують: мінеральний склад води Гірнянського та Урізького водозаборів цілком відповідає повноцінній фізіологічній потребі людини в мінералах. Широкий спектр параметрів, які досліджує лабораторія, дає змогу отримати комплексну оцінку якості питної води. Якщо у 70-ті роки минулого століття йшлося лише лише про три показники, то сьогодні аналіз проводять за 32-ма компонентами .
Надія Возняк роботі у водоканалі, а саме дослідженню води, віддала вже близько 40 років, 34 з яких очолювала лабораторію. Для молодших колег вона є справжньою “живою енциклопедією” фахових знань. У неї, як фахівця з рекордним професійним досвідом, запитуємо, чи протягом чотирьох десятків років виникали випадки забруднення питної води? Чогось резонансного, як не дивно, на багатолітній трудовій стежині не траплялося . Проте без скарг на брудну воду у крані, стверджує Надія Іванівна, лабораторія не обходилася ніколи Щоправда, із забезпеченням цілодобового водопостачання кількість скаржників помітно зменшилася. І на це була причина. Щоденні зупинки водопостачання колись спричиняли утворення в трубах вакууму, який через тріщини у старих мережах засмоктував бруд.
Із запровадженням цілодобового безперебійного водопостачання проблема зникла. Причина брудної води у кранах найчастіше криється у незадовільному стані комунікаційних систем будинку. Працівники водоканалу, які виїжджають на огляд, у таких ситуаціях зарадити нічим не можуть, бо підприємство відповідає за якість води лише до підводу до житлового будинку. Тому, аби представити обуреному споживачу усю повноту доказової бази, працівники лабораторії проводять порівняння води з крана скаржника та води із найближчої колонки, яка у більшості випадків є у задовільному стані.
Ще цікавимося у тих, хто справді багато знає про воду, з чим пов’язаний її хлорний запах, який часто сіє занепокоєння серед споживачів?
“Запах хлору абсолютно не є ознакою його перевищеного вмісту, – зазначає завідувач лабораторії Леся Качор. – Допустима норма хлору це не більше ніж 0,5 мг на 1 л води. У випадку досягнення межі норми справді можливий запах хлору. Така специфіка цього елемента, але вода при такому показнику безпечна для споживання, – каже завідувач лабораторії і додає, що тривожитися не варто, оскільки контроль за вмістом хлору у воді на насосних станціях Гірного та Урожа здійснюється щогодини.
Хлорування на водозаборах відбувається за допомогою хлораторних установок ЛОНІІ-100 українського виробництва та ADVANCE угорського виробництва. У цьому процесі використовують газоподібний хлор у балонах. Дозування хлору відбувається відповідно до обсягу води, яка подається у мережу.
Розвіюють фахівці лабораторії міф щодо легкої можливості потрапляння з водопровідної мережі в людський організм кишкової палички. Бактеріальне забруднення найчастіше виникає за умови потрапляння у питну воду каналізаційних стоків. Вода із глибинних джерел, на відміну від поверхневих водних ресурсів, надійно убезпечена від ймовірності потрапляння в неї шкідливих викидів.
У лабораторії водоканалу запевняють, що воду з-під крана можна вживати без остраху. Відстоювати і кип’ятити воду перед вживанням потрібно лише тоді, коли у мережі проводять планове гіперхлорування.
На всі інші випадки життя варто дослухатися до аргументу знавців: лише природна вода, що перебуває у постійному русі, може бути справді корисна для людини на противагу“бутильованій”, яка у щораз більшому різномаїтті виробників і марок заполонює ринок. У лабораторії водоканалу, як тільки розмова заходить про якість води, як притчу, згадують,коли свого часу приймали поважну комісію зі столиці. Перед від’їздом перевіряльники запаслися баклагами води, набраної на одному з водозаборів, відзначаючи: “Ви маєте живу воду, тому не уявляєте наскільки вам поталанило”. Надто багато міст України змушені вдовольнятися очищеною водою з річок, джерела глибинної води мають лише обрані територіальні одиниці. До великого плюса природності води, якою забезпечує КП “Дрогобичводоканал”, доречно додати її безпечність. Гарантія цієї не менш важливої характеристики щоденно перебуває на професійному вістрі кадрового складу лабораторії. Турбота вузькопрофільного підрозділу підприємства спрямована на те, щоб споживачі не мали сумнівів в отриманні доброякісної води.
