КП “Дрогобичводоканал”транспортує воду до Дрогобича через магістральний водогін “Гірне-Дрогобич”, загальною протяжністю труборпроводів 31 км та водогін “Уріж -Дрогобич”, загальною протяжністю трубопроводів 49 км. На межах Дрогобича ці водогони сполучені з мережею вуличних та квартальних водопроводів, якими вода доставляється до кожного будинку.
Перший водогін “Уріж – Дрогобич” діаметром 300 мм, прокладений у 30-х роках минулого сторіччя. Цей водогін став великим досягненням тодішньої влади Дрогобича. Понад три століття відбувалися спроби забезпечити місто надійним водопостачанням. Суттєво, що будівництво цієї комунікації відбувалося за кошти, взяті у позику у банку у розмірі чотири мільйони злотих(тодішня грошова одиниця). Ці кошти поступово мали бути відшкодовані у тарифі. Сьогодні цей водогін виведений з експлуатації. Натомість до Дрогобича вода доставляється двома іншими водогонами 400 мм та 500 мм, збудованими у 60-х та 90-х роках минулого сторіччя. Урізьку воду споживає 30% населення Дрогобича та чотирьох сіл.
Магістральний водогін “Гірне-Дрогобич” діаметром 900 мм збудований у 70-х роках минулого сторіччя. Воду з водозабору “Гірне” споживає 70% населення Дрогобича, Стебника, Трускавця , восьми сіл Дрогобицького та Стрийського районів.
Відсоток замортизованості комунікацій вражає
Загалом 85% мереж, що перебувають на балансі водоканалу, є замортизованими. Втім споживачі з водозабору “Гірне” справедливо скаржаться, що у тих, хто має урізьку воду, зупинки водопостачання виникають вкрай рідко. Водогін “Гірне-Дрогобич” працює у більш складних технологічних умовах з більшим напором води (7,8-8,2 атмосфер), що викликає часті пошкодження старого трубопроводу. Справжнім “головним болем” є ділянка цього водогону на території ДГХП “Полімінерал”. Як припускають фахівці, колишній видобуток калійних солей позначився на складі ґрунту, у якому прокладено два водогони діаметром 720 мм та 820 мм, довжиною 3,5 км кожен. Це своєю чергою спричинює набагато більший степінь корозії цих трубопроводів. Майже завжди при зупинках водогону ремонтні роботи відбуваються на території колишнього калійного комбінату.
Чи може водоканал проводити ремонтні роботи вночі?
Чимало хто висловлює поради, що водоканалу ремонт доцільно проводити вночі, тоді і дискомфорт для споживачів буде мінімальний.
Самі ремонтні роботи переважно займають не так багато часу, як попередній процес зневоднення мережі, який триває від 6 год до 8 год. Тому так чи інакше підготовчий етап проведення робіт припадає на темну пору доби. Для споживача нічого б не змінилося, якби підприємство процес зневоднення мережі проводило вдень, а ремонт – вночі.
Неабияким важливим чинником є безпека життя і здоров’я працівників. У ґрунтових котлованах вночі ризики для безпеки життя зростають у рази.
“Надоїли ваші ремонти! Чому не міняєте труби?”
Коментарі у такій або ще значно грубшій формі читаємо під повідомленнями про тимчасове припинення водопостачання. Роздратований споживач, у крані якого на той час сухо, має право на обурення. У той момент йому не хочеться чути, що водоканали, аби утримувати в робочому стані старі комунікації, просто змушені час від часу проводити їхні поточні ремонти. Так є не тільки в Дрогобичі.
Всі водоканали в Україні переважно отримали у спадщину комунікації, збудовані ще в радянський час. Держава провела своїм коштом будівництво мереж і передала їх на баланс водоканалів.
Чи проводить заміну мереж водоканал?
Водоканал постійно проводить заміну мереж, але лише вуличних і квартальних.
За останніх 15 років підприємство замінило майже 30 км таких комунікацій, з них 25 км за кошти, отримані від споживачів за надання послуг, та 5 км за кошти бюджетів усіх рівнів. Це те, що підприємство може профінансувати у межах чинного тарифу, в якому левова частка- це електроенергія,податки та поточні витрати, від яких залежить стабільна господарська діяльність підприємства.
У тарифі водоканалу на 2022 р. на ремонтні роботи загалом закладено 2,4 %. Ще менший відсоток з цього призначено саме на заміну труб.
У нас- як у всіх, навіть трохи ліпше….
На загальному тлі українських водоканалів у пострадянському розвитку КП “Дрогобичводоканал” посідає непоганий рейтинг. Адже підприємство змогло частково провести модернізацію, що дало змогу 2012 року запровадити цілодобове водопостачання. В Україні досі залишається немала кількість міст, де воду подають погодинно. Тому справи з водою у Дрогобичі – як у всіх, навіть дещо ліпше. Варто нагадати той важливий факт, що споживачі отримують воду не з поверхневих джерел, як для прикладу мешканці сусіднього Борислава чи Трускавця, а з підземних джерел річок Стрий та Бистриця.
Держава слухає, та поки що не почула….
Асоціація водоканалів впродовж останніх років кричуще заявляла про те, що держава повинна розпочати процес порятунку водоканалізаційної сфери, бо це чи не єдина галузь, якщо порівнювати з енергетикою чи газом, яка опинилася на шляху занепаду. Неодноразово йшлося про те, що мають бути визначені державою можливості капітальних вкладень у заміну мереж, інакше – далі більшість підприємств чекає просто колапс. Президент Асоціації водоканалів Дмитро Новицький наголошував, що основними елементами державної стратегії розвитку водопровідно-каналізаційної галузі мають бути:
економічна і фінансова політика – достатнє фінансування галузі, перегляд тарифів;
технічна і технологічна політика – модернізація обладнання та впровадження нових технологій;
нормативно-правова політика – чіткі та продумані закони і дієві механізми їх реалізації;
кадрова політика і професійна підготовка фахівців – розвиток систем профільного навчання та механізми заохочення фахівців до роботи у водопровідній галузі https://gordonua.com/ukr/blogs/dmitriy-novickiy/poki-voda-teche-chomu-vodoprovdna-galuz-zanepala-ta-yak-vivesti-z-krizovogo-stanovishcha-1463135.html
Однак все це залишилося лише задекларованими вимогами, які сьогодні у воєнний час відкладені чи не в останню шухляду. На порядку денному у центральної влади стали міста, де внаслідок бойових дій зруйнована інфраструктура і люди не мають доступу до питної води.
То який вихід?
Якщо держава не робить капіталовкладень у побудову нових магістральних водогонів, то це може зробити власник підприємства- міська влада. Втім у бюджеті наразі також нема таких коштів, щоб їх скерувати на капітальне будівництво нового водогону .
До побудови водогонів можуть бути залучені інвестиції. Саме завдяки європейським інвестиціям в розмірі 1 млрд євро. Краківський водоканал за короткий час повністю модернізував свою діяльність. Однак поки Україна не є у складі Євросоюзу, такий варіант залишається недосяжним.
Третій варіант – вартість побудови нового водогону може бути профінансована споживачами, тобто закладена у тариф. Законодавець передбачив такий механізм. За приблизними розрахунками фахівців, щоб провести сьогодні заміну ділянки водогону Гірне-Доброгостів, потрібно 1,2 млрд грн, ділянка від Доброгостова до Дрогобича обійдеться ще у 230 млн грн. Це колосальні витрати: з сьогоднішніх 28,62 грн з ПДВ за 1 куб м води ціна мала б зрости до 100 грн за 1 куб. м з ПДВ. У сучасних умовах такий тариф – непосильний фінансовий тягар для середньостатистичного споживача України.
Звісно, постійні ремонти – не розв’язок проблеми, лише її тимчасове усунення. Тому не можна давати жодних прогнозів, коли півсторічний водогін прорве знову. З кожним роком його замортизованість лише зростає. Підприємству в таких умовах залишається лише один варіант – тримати сутуацію під контролем і попри тимчасові ремонтні зупинки все ж забезпечувати цілодобове водопостачання.